27.03.2024 року у Комітеті Верховної Ради України з питань правової політики відбулись слухання в он-лайн режимі на тему „Проблематика та перспективи альтернативного вирішення спорів у сучасних умовах”.

       Модераторами слухань були Голова комітету ВРУ з питань правової політики народний депутат п. Маслов Д.В. та Голова підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини та альтернативного розв’язання спорів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики народний депутат п. Бабій Р.В.

На слуханнях виступили

– Жуков А.М., Голова Третейского суду

– Паламарчук А.Б., президент Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу»

– Перепелинська О.С., президент Української Арбітражної Асоціації, адвокат, голова Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань альтернативного врегулювання спорів

– Подцерковний О.П., завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, професор ,

– Притика Ю.Д. д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного процесу Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

– Селівон М.Ф, Голова Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України .

– Шепель Т.П., Голова Третейського суду при Торгово-промисловій палаті України

– та інші

       За виступами учасників проблемою альтернативного розгляду спорів є неповна відповідність діючого законодавства про арбітражний та третейський розгляд спорів міжнародним правилам арбітражу, а також неоднакова практика державних судів, які застосовують діюче законодавство. Про необхідність застосування міжнародних правил арбітражу у третейському розгляді сказано у п.3.2. Рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 року, справа № 1-3/2008.

           Учасники слухань запропонували :

1. Збільшити перелік спорів , які має право розглядати арбітраж та третейський суд.

           Зараз Закон України „Про міжнародний комерційний арбітраж”  дозволяє арбітражу розглянути більше видів спорів, ніж Закон України „Про третейські суди” дозволяє –третейському суду .

            Проте, ГПК обмежує перелік спорів, що має право розглядати арбітраж або третейський суд, що суперечить міжнародним правилам арбітражу та європейської практики альтернативного розгляду спорів

           Для третейських судів найбільш значимим обмеженням є заборона третейським судам розглядати спори щодо захисту прав споживачів ( п.14 ч.1 ст. 6 Закону України” Про третейські суди”) , до яких за суперечливим тлумаченням Верховного Суду з 2015 року віднесені спори за позовами кредиторів–юридичних осіб до споживачів. Це обмеження суперечить конституційному праву банків та споживачів на обрання для свого захисту як державного, так і третейського суду. Посилання прихильників цього обмеження на „нав’язування” банками третейського застереження споживачам не підтверджуються жодним рішенням державних судів у справах пов’язаних з рішеннями третейських судів за участю споживачів. У договірних відносинах діє принцип рівності сторін, споживач не позбавлений права відмовиться від третейського застереження запропонованого банком та обрати інший банк, який не використовує третейське застереження . В Україні не було та немає монопольного використання банками третейського застереження у договорах.          Нажаль, законопроект № 3411 за авторством КМУ, що зараз знаходиться на розгляді у комітеті ВРУ з питань правої політики , ще більше обмежує види спорів, які мають право розглядати третейські суди.

      Крім того законопроектом пропонується вікові обмеження для третейських суддів ( не молодше 30 років та не старше 65 років) , надання Третейської палаті України ( далі –ТПУ) статусу юридичної особи-організації самоврядування третейських суддів , права оцінювати необхідність створення нових третейських судів , встановлювати вимоги до засновників третейських судів щодо утримання третейських судів , права ініціювати припинення третейського суду , встановлювати розмір внеску засновників третейськогосуду на утримання ТПУ . Це суперечить міжнародним правилам арбітражу, чинному законодавству про створення та діяльність організації самоврядування

          За міжнародними правилами альтернативного розгляду спорів та законодавством інших країн право держави на втручання в організацію альтернативного розгляду спорів обмежено та не передбачає вищевказаних норм .

          Особливістю арбітражного або третейського розгляду спорів є те що сторонам спору надано право обирати третейський суд та обирати третейських суддів у обраному ними третейському суді, а також – право оскаржити прийняте рішення третейського суду у державному суді. Право держави на втручання в організацію альтернативного розгляду спорів за законодавством інших країн обмежується лише правом державного суду відмовити у примусовому виконанні рішення третейського суду та – надає сторонам спору права оскаржити рішення третейського суду у державному суді за певними правилами встановленими законом. В інших країнах немає організації з правами, що у проекті пропонується надати ТПУ.

       Чинними законами України про організації самоврядування ці організації створюються та об’єднають осіб однієї професії. За міжнародними правилами арбітражу діяльність третейського судді не є професією.  За правилами арбітражу третейський суддя обирається сторонами для розгляду спору та його повноваження третейського судді для розгляду спору припиняються після розгляду спору. Багато третейських суддів, які знаходяться у списку суддів третейських судів зовсім не розглядали спори, а ті що розглядали спори робили це не регулярно . При цьому за міжнародними правилами арбітражу немає вимоги про те , що судді арбітражу повинні мати юридичну освіту для розгляду будь-яких спорів. Чинним законом про третейські суди (ст.18 ) передбачено, що лише при одноособовому розгляді спору суддя повинен мати юридичну освіту. Відповідно неможливо постійно діючу організацію третейського самоврядування створити з осіб з різними професіями , третейська діяльність яких не є професією та є тимчасовою. У законопроекті також встановлюються нові правила реєстрації нових третейських судів та перереєстрація існуючих третейських судів , які разом з вищевикладеними новаціями законопроекту призведуть до зменшення чисельності третейських судів. Саме про зменшення чисельності третейських судів на 95% як мету проекту заявив 02.02.2021 р. на слуханнях у ВРУ представник автора законопроекту (КМУ) п.Банчук О.А. (див. стенограму засідань ВРУ від 02.02.21 р.).

       Відповідно , зменшення чисельності третейських судів на 95% , встановлення нових обмежень підвідомчих третейським судам спорів , призведе до зменшення кількості розглянутих ними спорів та як наслідок – згортання третейського розгляду спорів в Україні.

2. Привести у відповідність до міжнародних правил арбітражу поділ підстав, за якими державний суд має право скасувати рішення арбітражу або третейського суду.

         Так за міжнародними правилами арбітражу підстави для скасування рішення арбітражу поділяються на 2 групи : підстави, на які сторона посилається у заяві про скасування рішення арбітражу і довела їх наявність та підстави, які виявить суд незалежно від посилань сторони . Саме такій поділ підстав встановлює ч.2 ст.459 ЦПК, яка має назву „Підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу”. Проте у ст. 458 ЦПК яка має назву „Підстави для скасування рішення третейського суду” немає такого поділу підстав для скасування рішення третейського суду . Немає такого поділу підстав і у ст. 350 ГПК з аналогічною назвою „Підстави для скасування рішення третейського суду.

         Більш того у ч. 4 ст.457 ЦПК , яка має назву „Судовий розгляд справи”, що „суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, якщо під час розгляду справи буде. встановлено підстави для скасування рішення третейського суду,міжнародного комерційного арбітражу, визначені статтею 458, частиною другою статті 459 цього Кодексу.” .Аналогічна правило є і у ч.4.ст 349 ГПК з аналогічною назвою „Судовий розгляд справи”

        Таким чином, рішення міжнародного арбітражу та третейського суду за діючими процесуальними кодексами може бути скасоване за підставами передбаченими у ст. 458, 459 ЦПК, 350ГПК незалежно від того чи посилалась сторона на ці підстави у заяві про скасування. Це суперечить принципам змагальності, диспозитивності та рівності сторін, правилам міжнародного арбітражу, якими передбачено скасування рішення арбітражу за підставами, на які не посилається сторона спору лише у випадках, якщо спір не підлягаврозгляду в арбітражі або арбітражне рішення суперечить публічному  порядку України.

3. У судовий практиці необхідно послідовно застосовувати правило міжнародного арбітражу щодо неможливість подання заперечень повноважень арбітра або третейського судді , якщо такі зауваження не були заявлені сторонами на певної стадії арбітражного або третейського процесу.

         Це правило є у ст.4 Закону України „Про міжнародний комерційний арбітраж”, яка має назву «Відмова від права на заперечення». Касаційні суди не завжди послідовно застосовують це правило у справах , пов’язаних з рішеннями арбітражу або третейського суду : за власною ініціативою встановлюють невідповідність складу третейського суду без заяви про це сторони спору або встановлюють невідповідність складу суду за заявою сторони, про що сторона спору при розгляді справи в арбітражі або третейському суді не заявляла.

         Учасники слухань запропонували розробити концептуально новий законопроект.

          Модератор заходу депутат ВРУ п. Бабій Р.В. погодився, що законопроект № 3411 потребує доопрацювання комітетом або його автором (КМУ), а законодавство про альтернативне вирішення спорів потребує системних змін .

  З відео записом слухань можливо ознайомитись на https://www.youtube.com/@user-oz7om3wc6i