Про судову практику розгляду заяв про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду , зловживання процесуальним правом ( станом на 09.10.2025 р.)

            Відповідно до ч.ч.3,5 ст.454 ЦПК, ч.ч. 2,3 ст. 346 ГПК заява про скасування рішення третейського суду подається стороною третейської справи до апеляційного суду протягом дев’яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом. 

             На практиці відповідачі часто подають заяви про поновлення строку на оскарження рішень третейського суду посилаючись на те, що вони у строк передбачений на оскарження рішення третейського суду не отримали це рішення.

             Проте відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про третейські суди», ч.2 ст.52 Регламенту третейського суду при АУБ документи  третейського суду відправлені стронам справи рекомендованими листами     «вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає»На ці норми посилаються  державні суди при оцінки заяв відповідачів про поновлення строку на скасування рішень третейського суду з підстав не отримання ними рішень третейського суду, якщо у третейської справі є докази його належного відправлення  ( див. постанови  Касаційного господарського суду від 24.07.2025 р. у справі №  870/6/25  https://reyestr.court.gov.ua/Review/128776003,  Касаційного цивільного суду від 03.04.2025 р. у справі № 795/310/18  https://reyestr.court.gov.ua/Review/126362682 ,  Касаційного господарського суду від 25.06.2024 р. у справі № 870/4/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/120246618 ,   від 18.10.20 22 р. у справі №  873/54/22  https://reyestr.court.gov.ua/Review/106976097 ,  ухвалу Касаційного господарського суду від 27.04.23 у справі №873/103/22   https://reyestr.court.gov.ua/Review/110080473   з посиланням на відповідну сталу практику Верховного Суду .

       Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати  таке направлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (постанови Великої Палати Верховного Суду від     25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

              Крім того, при поданні заяви про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду після видачі виконавчого документу на це рішення суди враховують цю обставину та відмовляють у поновленні строку на оскарження .

      Так у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 року по справі № 4823/1041/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/120341889  про скасування рішення третейського суду  можливість  заявника  бути обізнаним з рішенням третейського суду у справі про видачу виконавчого листа на це рішення третейського суду або при заміні стягувача суд визнав  достатньою підставою для відмови у поновлення заявнику   строку на оскарження  рішення третейського суду, незважаючи на те, що заявник заперечував одержання рішення третейського суду , а  у третейської справі не було беззаперечних доказів того , що саме заявник отримував рішення третейського суду.

             Більш того, державний суд встановив, що, якщо відповідач раніше приймав  участь у розгляді справи про видачу виконавчого документу на рішення третейського суду, та відповідно був обізнаний про  рішення раніше , ніж заявив про це, то таки дії відповідача є зловживанням процесуальним правом та заява про поновлення строку на оскарження рішення не підлягає задоволенню ( див.постанову Касаційного цивільного суду від 09.10.2025 р. у справі № 4823/224/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/131196116 )

             Також при оскарженні рішень третейського суду, складених  більше року тому суди посилаються  на принцип визначеності та остаточності судового рішення,  викладений у  ч. 2 ст.358 ЦПК, якою передбачено , що «незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки;

2) пропуску строку на оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

          Див. постанову Верховного Суду від 11.07.2024 р.  у справі № 4823/1041/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/120341889  , ухвали Верховного Суду від 12.07.23 року у справі № 751/6028/14, https://reyestr.court.gov.ua/Review/112174971, від 17.11.2022 р. у справі № 24/2021 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107509952, від 04.08.2020 р. у справі 755/20785/14 https://reyestr.court.gov.ua/Review/90872487 .